Нікіта СавченкоНікіта Савченко всюди

3 ночі в Сеулі: мапи, парки для дронів і правило одного напою

3 ночі в Сеулі: мапи, парки для дронів і правило одного напою

У Сеулі ресторан, повний акваріумів, відмовився продати мені кілька тістечок без напою, а напою я не хотів. Такого я від Південної Кореї, моєї 84-ї країни, не чекав. Як і того, що Google Maps у 2026 році не вміє прокладати пішохідні маршрути. Усе інше за наші 2 повні дні полюбилося легко: найзручніший автобус у моєму житті, кам'яна ванна, Сеул із висоти майже 500 метрів і золоті руки Gangnam Style біля COEX.

У Південній Кореї живе близько 51 мільйона людей, і приблизно половина з них — у Сеулі та довкола нього. Річка Ханган ділить місто на північну й південну частини. Цікавий факт: «Каннам» буквально означає «на південь від річки». Пісня PSY Gangnam Style, сатира на спосіб життя цього району, у грудні 2012 року стала першим відео на YouTube, що набрало 1 млрд переглядів.

Ми прилетіли з Тайбея: Корея була однією із зупинок нашої місячної подорожі Азією. З українським паспортом мені цього разу знадобилася повноцінна віза. Подробиці — у практичних порадах наприкінці.

З аеропорту Інчхон до Сеула автобусом-лімузином

Ми приземлилися в Інчхоні о 21:45 і поїхали до міста автобусом-лімузином. Зручнішого автобуса в мене ще не було: крісла розкладалися майже горизонтально.

Жили ми в апартаментах біля станції Хвагок на заході Сеула, за 5 зупинок 5-ю лінією метро від аеропорту Кімпхо. Зручно, бо через 3 дні ми мали летіти звідти ранковим рейсом до Осаки. Родзинкою апартаментів була величезна кам'яна ванна. Набиралася вона аж 30 хвилин. Ми все одно її набрали :)

Чому Google Maps не прокладає пішохідних маршрутів у Кореї

Після Китаю, де Google без хитрощів не працює, корейський інтернет здавався вільним: жодних блокувань. І все ж Google Maps працював лише наполовину. Заклади на мапі він показував (частина застаріла, деяких не було взагалі), а от пішки маршрут не прокладав. Для європейців, які в усьому покладаються на Google, це серйозніше, ніж здається. (Так, я досі ним користуюся, навіть після того, як Google видалив мою історію місцезнаходжень за 10 років.)

Причина — закон, а не баг. Корея обмежує вивезення детальних картографічних даних, посилаючись на національну безпеку: Корейська війна закінчилася перемир'ям, а не мирним договором. Google просив ці дані в 2007 та 2016 роках, і обидва рази йому відмовили. Утретє він звернувся у 2025-му, і в лютому 2026 року уряд дав згоду: дані в масштабі 1:5 000, але на жорстких умовах. Обробляти їх мають на серверах у Кореї, якими керує місцевий партнер, військові й чутливі об'єкти треба розмивати, а дозвіл можуть відкликати. Проте в серпні, коли ми там були, пішки Google Maps нас досі не водив.

Тож ми перейшли на Naver Map — і там усе працювало.

Встановіть Naver Map ще до прильоту в Корею та перемкніть його на англійську. Він нормально прокладає маршрути пішки й громадським транспортом, а Google Maps у Кореї в серпні 2026 року досі цього не вмів. Ще один популярний місцевий варіант — KakaoMap.

Правило «один напій на людину» в корейських кафе

Із цим мені було значно важче змиритися. Приблизно в трьох місцях у Сеулі напій мусив замовити кожен. Найбільше запам'ятався ресторан, повний акваріумів і риб, десь усередині Lotte World — де саме, я так і не з'ясував. Я хотів лише кілька тістечок, нічого більше, а мені сказали, що в закладі такі правила: напій на кожного, мінімальне замовлення. Купи я тістечок хоч на $100, напій однаково довелося б додати. Мене це засмутило, а чесно кажучи, навіть трохи розізлило. На мою особисту думку, змушувати клієнта, який платить, купувати те, чого він не хоче, — неприйнятно.

Я в ресторані з акваріумами в Lotte World

Правило настільки поширене, що для нього є окрема табличка: 1인 1음료, тобто «одна людина — один напій». Путівники корейськими кафе пояснюють це платою за місце: власники не хочуть, щоб один американо годинами займав столик. Кажуть, деякі заклади приймають десерт замість напою, але не наш. Логіку я розумію. І все ж тістечка, як на мене, мали б іти в залік :)

А ще мені здалося, що в Кореї їжу й напої розділяють сильніше, ніж я звик: їсти йдеш в одне місце, а на каву — в інше. Можу й помилятися: 2 дні — ще не дослідження.

Палац Кьонбоккун і зміна варти

Кьонбоккун, найбільший із п'яти сеульських палаців епохи Чосон, стоїть у самому центрі міста, а одразу за його стінами височіють скляні офісні вежі. Ми потрапили на церемонію зміни королівської варти перед головними воротами Кванхвамун: барабани, знамена, вартові в яскравих червоних, синіх і зелених шатах, а навколо — натовп із піднятими телефонами.

Церемонія зміни королівської варти перед воротами Кванхвамун палацу Кьонбоккун

А вже на території палацу найкращим тлом дня стала п'ятиярусна пагода Національного фольклорного музею Кореї.

Ми перед пагодою Національного фольклорного музею на території палацу Кьонбоккун

Каннам, COEX і бібліотека Starfield

Один день ми провели з другом Стефаном. Так він представляється українцям: його корейське ім'я нам важко вимовити. Він поводив нас Каннамом, і тільки тоді я дізнався, що пісня справді про цей район. Біля COEX їй навіть поставили пам'ятник: дві величезні золоті руки в позі того самого «кінського» танцю. 5-метрову бронзову скульптуру відкрили в 2016 році, і за задумом вона підсвічується та вмикає пісню, коли датчики помічають людей поруч.

Танцюємо Gangnam Style зі Стефаном біля золотих рук перед COEX

У торговому центрі COEX є бібліотека Starfield — безкоштовна відкрита читальня в атріумі площею 2 800 м² із 13-метровими книжковими стелажами. Спойлер: кажуть, багато «книжок» нагорі, куди ніхто не дотягнеться, — просто декоративні коробки.

Високі книжкові стелажі бібліотеки Starfield у торговому центрі COEX, Сеул

Seoul Sky у Lotte World Tower перед заходом сонця

От тобі й утома від хмарочосів після Тайбея :) Lotte World Tower — найвища будівля Кореї, 555 метрів і 123 поверхи. Оглядовий майданчик Seoul Sky займає сім верхніх, з 117-го по 123-й, а на 118-му там скляна підлога. Ми піднялися за 1–2 години до заходу сонця, і я раджу так само: спершу денні краєвиди, потім золоте світло. Нагорі вдосталь місця, щоб погуляти, є навіть де поїсти, хоча ми обійшлися без цього.

Сеул з оглядового майданчика Seoul Sky у Lotte World Tower перед заходом сонця

Польоти на дроні в Сеулі

Я хотів зняти з повітря річку Ханган і мости над нею, а з'ясувати, чи це легально, виявилося напрочуд важко. Чіткої інформації в інтернеті майже не було, зате кілька користувачів Reddit писали прямо: у Сеулі не літайте. Reddit — не джерело істини, але перевіряти на власній шкурі я не став.

Офіційна картина, наскільки я розумію, така. У довідці VISITKOREA про дрони серед заборонених для польотів місць названо диспетчерські зони аеропортів, частину центру Сеула, демілітаризовану зону (DMZ) і території біля військових об'єктів. Там же сказано: щоб літати в парку, потрібен дозвіл організації, яка ним керує. Ще в 2016 році міська влада Сеула висловилася категоричніше: над північним берегом Хангану літати заборонено, а над більшою частиною південного діють обмеження повітряного простору.

Легальний варіант — Hangang Drone Park у парку Кваннару, між мостом Кандон (Gangdongdaegyo) і залізничним мостом Чамсіль (Jamsilcheolgyo). Це один із 3 спеціальних парків для дронів у Кореї, де можна літати без попереднього дозволу, а по суті — звичайний громадський парк, де запускають дрони. За словами міської влади, треба безкоштовно забронювати час онлайн і зареєструватися в інформаційному центрі, а відчинений парк у квітні–вересні, з 8:00 до 18:00.

Заздалегідь я нічого не бронював. Приїхав туди, як мені здавалося, за годину до закриття — так показував Google Maps. А виявилося, що парк уже дві години як зачинений. Google Maps у Кореї знову схибив, як і з пішохідними маршрутами.

Мости через Ханган з оглядового майданчика Seoul Sky

Чи варто їхати в Сеул?

Так. Сеул вразив мене трохи менше за Японію, яка стала найяскравішою частиною всієї подорожі (про неї — у пості про Кіото й Токіо), але більше за решту країн маршруту. Місто дуже розвинене і, як я написав в Instagram, гарне й різноманітне. І дорожчим за Варшаву воно мені не здалося.

Практичні поради

  • Віза: на момент написання громадяни України не мають безвізу з Кореєю, тож K-ETA нам не підходить. Документи на короткострокову туристичну візу C-3-9 я подавав особисто в посольстві Кореї у Варшаві. На відміну від інших віз для цієї подорожі, цю видали без наклейки в паспорті.
  • Заповніть безкоштовну електронну картку прибуття (e-Arrival Card) онлайн, не раніше ніж за 3 дні до прильоту. Платні сайти-двійники оминайте.
  • Airport Limousine вказує ціну 17 000 вон від Інчхона до центру Сеула. Квиток можна купити в касах чи кіосках аеропорту або заплатити в салоні готівкою чи карткою T-money, але не банківською.
  • Кафе: готуйтеся, що напій доведеться взяти кожному. Якщо хочете лише десерт, спитайте ще до того, як сядете.
  • Дрони: Hangang Drone Park (Кваннару) — єдине місце, де можна літати без попереднього дозволу; працює у квітні–вересні, з 8:00 до 18:00. Перед поїздкою перевірте актуальний розклад: у нас парк зачинився раніше. Зони й дозволи на польоти для всіх інших місць шукайте на порталі Drone One-Stop.
  • Розетки — типу C/F, 220 В, тож європейські вилки підходять без перехідника.
  • eSIM Airalo працювала без проблем, як і на Тайвані.

14 серпня ми вилетіли рейсом о 8:10 з Кімпхо до Осаки та поїхали далі, до Кіото. Останнє слово в парку для дронів залишилося за Google Maps. А той напій мені досі муляє :)