Наше сходження на Фудзі: вгору маршрутом Субасірі, вниз — маршрутом Йосіда (гайд 2026)

Ми піднялися на Фудзі в серпні 2026 року «не з того боку»: угору крутим і кам'янистим маршрутом Субасірі, а вниз — легким маршрутом Йосіда. Два дні, одна ніч у гірській хатині на висоті близько 3 000 м, підйом о 2-й ночі — і найяскравіше враження моєї чотиритижневої подорожі Азією. Нижче — як дістатися з Кіото до маршруту, збори й реєстрація в 2026 році, оренда спорядження, хатина й одна розвилка на спуску, яку справді не варто пропустити.
Фудзі заввишки 3 776 м, востаннє вивергалася в 1707 році, а з 2013-го входить до Світової спадщини ЮНЕСКО як культурний об'єкт. На вершину ведуть чотири маршрути: три починаються в префектурі Сідзуока (Субасірі, Готемба, Фудзіномія) і один — у Яманасі (Йосіда). Цікавий факт: кожен маршрут поділено на десять «станцій», вершина — 10-та, а майже всі стартують із 5-ї, де закінчуються дороги.
А ще нам пощастило з датами. Офіційно Фудзі відкрита для сходжень лише близько двох місяців на рік. У 2026 році маршрути Субасірі та Йосіда відкрилися 1 липня, Готемба й Фудзіномія — 10 липня, а закрилися всі 10 вересня (офіційний сайт сходжень на Фудзі). Наш тиждень у Японії припав якраз на середину сезону.
З Кіото до Фудзі: сінкансен і автобус до 5-ї станції Субасірі
Останній вечір у Кіото закінчився вогнями Годзан-но окурібі, тож спати ми лягли рано. Токайдо-сінкансен вирушив із Кіото о 6:25 і вже о 8:10 був у Сідзуоці. Звідти місцевими потягами ми доїхали до Готемби — містечка, з якого починається дорога на маршрут Субасірі. Платили карткою Suica — це та синя транспортна картка з пінгвіном. Вона працює в потягах і автобусах майже по всій Японії. Ще в Кіото ми поклали на неї десь 5 000 єн, і цього вистачило приблизно на весь місцевий транспорт у японській частині подорожі.
Від станції Готемба сезонний автобус піднімається до 5-ї станції Субасірі на висоті 1 970 м. У 2026 році він курсує з 1 липня до 10 вересня, їде близько години й коштує 1 780 єн в один бік або 2 500 єн туди й назад; місця не бронюють (розклад на japan-guide). Ще один популярний шлях із Кіото — сінкансеном до Місіми, а звідти місцевим автобусом чи потягом до Готемби.

Збір за сходження на Фудзі в 2026 році та реєстрація
З боку Сідзуоки (Субасірі, Готемба, Фудзіномія) ви платите 4 000 єн з людини, один раз — коли проходите обов'язкову попередню онлайн-реєстрацію в префектурному застосунку FUJI NAVI. Перш ніж видати пропуск, застосунок ще змушує пройти короткий онлайн-курс про правила й етикет і скласти тест. Пропуск — QR-код: його сканують на початку маршруту й натомість видають браслет. Ми все зробили онлайн ще до сходження, і вам раджу: робіть це через Wi-Fi у готелі, а не на 5-й станції.
Денного ліміту на кількість туристів у Сідзуоці немає. Важить інше — час. Якщо ви виходите на маршрут між 14:00 і 3:00, у вас має бути бронь у гірській хатині, а сам застосунок хатин не бронює. Правило б'є по так званому бліц-сходженню (bullet climbing) — нічному ривку без сну, щоб устигнути на світанок. За такого темпу організм не має коли звикнути до висоти, а в порадах щодо здоров'я на офіційному сайті пояснено, чим це загрожує: гірською хворобою й переохолодженням.
На маршруті Йосіда в Яманасі своя система: окремий збір 4 000 єн, ліміт 4 000 туристів на день і ворота, які зачиняють для сходжень із 14:00 до 3:00. Якщо плануєте спускатися цим маршрутом, як ми, уважно прочитайте правила Яманасі. Там прямо сказано: «Навіть якщо ви почали сходження не від воріт 5-ї станції, а вниз ідете стежкою для спуску, збір доведеться сплатити».
Нас перевіряли лише на підйомі: на самому початку маршруту Субасірі ми показали реєстрацію та швидко відмітилися на екрані, а ще раз — у хатині. На спуску з боку Йосіди ніхто не просив сплатити збір Яманасі й узагалі нічого не перевіряв. Але це лише наш досвід — не гарантую, що з усіма буде так само.
Оренда спорядження для Фудзі з доставкою на 5-ту станцію
Ми приїхали після двох із половиною тижнів у спекотних країнах без жодного гірського спорядження, а ближче до вершини стає по-справжньому холодно. Тож усе орендували в LaMont (це не реклама), і нам доставили речі до їхньої стійки на 5-й станції Субасірі.
Оформлення було трохи кумедним: спершу заповнюєте все на маленькому екрані біля стійки, а потім місцеві працівники допомагають підібрати розміри. Кожен із нас узяв повний комплект із 7 речей: дощовик і непромокальні штани, рюкзак на 35 л, туристичні черевики, гетри, налобний ліхтарик і трекінгову палицю. Спустившись, ми просто віддали все в пункт повернення LaMont на 5-й станції маршруту Йосіда. Здати речі не там, де брали, — жодних проблем.
Ми заплатили 39 184 єни за двох, разом зі страховкою й доставкою в обидва боки — приблизно 19 600 єн, або $130, з людини. Це не найдешевший варіант. Забрати той самий комплект у магазині LaMont дешевше, ніж замовити доставку (13 800 проти 15 800 єн за одну ніч, без страховки за 792 єни), а якщо повертаєте речі не там, де брали, доведеться ще й заплатити за доставку в обидва боки. Ходити містом у пошуках вигіднішої пропозиції нам було ніколи, тож за нашого графіка зручність того вартувала.
Наш підйом на Фудзі маршрутом Субасірі
Маршрут Субасірі починається в лісі, тож перша частина шляху проходить у тіні. Потім дерева закінчуються, і стежка перетворюється на крутий схил із вулканічного щебеню та каміння. Саме там і стало важко.

Від 5-ї станції (1 970 м) до нашої хатини на висоті близько 3 000 м ми йшли приблизно 5 годин і набрали десь 1 000 м. В офіційному рекомендованому плані на шлях від 5-ї станції до хатини на 7-й відведено близько 5 год 20 хв, тож ми вклалися точно в графік. Того дня я написав у Threads: «Я на півдорозі до вершини Фудзі в Японії — і вже 2,5 тижня в повноцінній подорожі Азією».

Ночівля в гірській хатині на Фудзі: Таййокан на 7-й станції
Таййокан стоїть на 7-й станції маршруту Субасірі, на висоті близько 3 000 м. По суті, це казарма: довгі двоярусні нари, кожному футон і ковдри, незнайомці сплять мало не обличчям до обличчя, а від сусідів відгороджують хіба кілька тонких перегородок. Вечеря входила у вартість. Надворі було холодно й вітряно.
І слава богу, що вона є. У горах уявлення про комфорт змінюється дуже швидко. Спали ми близько шести годин.

Бронювали через japanmountainhuts.com і заплатили приблизно $105 з людини. На власному сайті хатини (японською) вказано 13 750 єн із вечерею і 16 500 єн із вечерею та сніданком. Англомовні сервіси бронювання беруть більше — близько 19 500 єн. Хоч так, хоч так — бронюйте заздалегідь.
Світанок на Фудзі й вершина
О 2-й ночі ми ввімкнули налобні ліхтарики та вирушили з хатини. Сонце зійшло близько 5-ї ранку, коли ми були ще трохи нижче вершини. Це не мало жодного значення: маршрут Субасірі йде східним схилом, тож світанок видно й від хатини — і там він так само гарний.

Далі — ще близько двох годин до вершини. Вище 8-ї станції маршрут Субасірі зливається з маршрутом Йосіда, найпопулярнішим на горі, і японська туристична організація попереджає, що на світанку ця остання ділянка стає повільною й людною. Мені найважче дався саме фінальний відрізок. Моя дівчина пройшла його більш-менш нормально.
Нагорі — кратер і (трохи сюрреалістично на висоті 3 776 м) магазини. А ще я приготував на вершині невеликий сюрприз: зробив пропозицію, і вона сказала «так».

Наш спуск із Фудзі маршрутом Йосіда
Як і планували, спускалися ми з боку Йосіди. На маршрутах Йосіда й Субасірі вниз ведуть окремі стежки, не ті, якими піднімаються. Спуск Йосідою — широка гравійна дорога, що серпантином петляє схилом. Жодного каміння, ніде не треба дертися — лише п'ять годин одного й того самого серпантину, знову й знову. Якщо чесно, страшенно нудно.
На півдорозі вниз нам із нареченою спало на думку одне й те саме: навіщо ми піднімалися складним шляхом? Відповідь проста: цю стежку прокладали для тих, хто йде вниз, а не вгору.

Одне застереження: стежки для спуску Йосідою та Субасірі розходяться біля 8-ї станції, коло хатини Сіта-Едоя. На офіційному сайті цю розвилку названо місцем, де найбільше людей звертає не на ту стежку. Якщо ви вже минули табличку приблизно за 100 м нижче розвилки, повернутися можна, лише знову піднявшись угору. На Йосіду йдіть за жовтими вказівниками (подробиці — у гайді JNTO про маршрут Йосіда). Звернете не туди — і спуститеся на іншу 5-ту станцію, звідки дорогою далеко і до автобуса, і до пункту повернення спорядження.
Спорядження ми здали на 5-й станції Йосіда (2 300 м) між 13:00 і 14:00. Далі спустилися до станції Фудзісан у Фудзійосіді, повечеряли в ресторані біля самого магазину LaMont і о 18:29 сіли на міжміський автобус до автовокзалу Busta Shinjuku в Токіо — по 2 000 єн з людини. У міжміських автобусах Fujikyu всі місця лише за бронюванням, тож купуйте квитки заздалегідь.
Того ж вечора ми дісталися Токіо. Що було далі — у моєму пості про Кіото й Токіо.
Практичні поради
- Вибір маршруту: Субасірі крутіший і кам'янистіший, зате починається в лісі. Йосіда — найпопулярніший маршрут: туристів на ньому майже втричі більше, ніж на інших. Його спуск — той самий легкий, яким ішли ми. Якщо піднімаєтеся Субасірі, можна спуститися і його власною піщаною стежкою (ділянка сунабасірі) — тільки одягніть гетри. Хоч який маршрут оберете, не пропустіть розвилку біля 8-ї станції.
- Збори й реєстрація (2026): 4 000 єн на маршрутах Сідзуоки через застосунок FUJI NAVI (онлайн-курс, тест, QR-код); на Йосіді — окремі 4 000 єн і ліміт 4 000 людей на день. Реєструйтеся напередодні, поки маєте Wi-Fi.
- Гірська хатина: бронюйте заздалегідь. Без броні не можна почати підйом між 14:00 і 3:00. Комфорту там небагато, але це краще, ніж бліц-сходження без сну.
- Спорядження: черевики, дощовик, теплі шари одягу, рукавички й налобний ліхтарик — це мінімум. Оренда в LaMont із доставкою на 5-ту станцію обійшлася нам приблизно в 19 600 єн з людини разом зі страховкою й пересиланням; забрати речі в одному з їхніх магазинів дешевше.
- Гірська хвороба: вершина — на висоті 3 776 м. Ніч у хатині й повільний темп допомагають; перед поїздкою прочитайте офіційні поради щодо здоров'я.
- Готівка: майте при собі єни. Туалет у хатинах коштує 200–300 єн.
- Транспортна картка: купіть Suica — ту синю картку з пінгвіном — ще до від'їзду. Вона працює в потягах і автобусах майже по всій Японії; десь 5 000 єн на нашій вистачило приблизно на весь місцевий транспорт у японській частині подорожі.
- Терміни: у 2026 році сезон тривав з 1 липня (Субасірі, Йосіда) або з 10 липня (Готемба, Фудзіномія) до 10 вересня. У середині серпня сонце сходило близько 5-ї ранку, і, вийшовши із 7-ї станції о 2-й ночі, ми встигли піднятися майже до самої вершини.
- Автобуси: від станції Готемба до 5-ї станції Субасірі — 1 780 єн в один бік, без бронювання; на міжміський автобус від станції Фудзісан до Busta Shinjuku потрібна бронь.
Через два тижні я виклав про це пост в Instagram із підписом «день на Фудзі», а потім виправився: «два дні». Він зібрав найбільше лайків за всю подорож. Я досі не можу вирішити, чи піднімався б знову складним шляхом. Мабуть, так.
Схожі публікації
- Кіото й Токіо за тиждень — Японія, моя країна № 8514 серп. 2026 р.Кіото й Токіо, Японія
- Маршрут нашої подорожі Азією: 9 країн і 16 перельотів за 4 тижні29 лип. 2026 р.
- Мій шлях до 90 країн: Азербайджан, Кувейт, Бахрейн і Вірменія за 8 днів14 жовт. 2026 р.
- Наші 4 дні на Сіаргао: Cloud 9, світлячки й розплавлений банкомат20 серп. 2026 р.Сіаргао, Філіппіни