Манама, Бахрейн: форт віком 4 000 років і Наваратрі на базарі — моя країна № 89

В Україні ми відлічуємо свою історію від Київської Русі, а це приблизно тисяча років. У Бахрейні я стояв на пагорбі, на якому люди будувалися понад чотири тисячі років, і, чесно кажучи, навіть не міг уявити стільки часу. Бахрейн став моєю 89-ю країною 17 жовтня: я прилетів туди з Ель-Кувейта 75-хвилинним рейсом Kuwait Airways. На Бахрейн у мене було близько 28 годин, і в них умістилися машина, взята напрокат просто на місці, захід сонця над Бахрейн-Бей (Bahrain Bay), індійське свято на базарі, старий форт і Велика мечеть Аль-Фатех. Це була третя зупинка подорожі «Дорога до 90».

Бахрейн — архіпелаг, де живе близько 1,6 млн людей, і приблизно половина з них — іноземці. Суходолу тут лише 780 км², тож за площею це третя найменша країна Азії після Мальдівів і Сінгапуру. Цікавий факт: сюди можна доїхати машиною із Саудівської Аравії. Міст короля Фахда, відкритий 1986 року, перетинає 25 км моря.

#Машина без бронювання

Машину напрокат я завжди бронюю онлайн заздалегідь і просто забираю на місці. А в Бахрейні я побачив в аеропорту ціни на таксі: близько $15 за 10–15 хвилин дороги до міста. Тому пішов не до таксі, а до стійки Budget — спитати, чи є в них вільна машина. Знайшлася, приблизно за $30 на добу. Здається, я вперше в житті взяв машину зовсім без бронювання. Таксі в один бік коштувало як пів доби оренди, тобто машина виходила дешевшою, ніж таксі туди й назад, а їздити нею я міг аж до вечірнього рейсу наступного дня. І видали, і прийняли її швидко.

#Захід сонця в Бахрейн-Бей і фіолетові вежі

З аеропорту я одразу поїхав ловити захід сонця. Спершу вибрав пляж на березі Бахрейн-Бей, але під'їхавши ближче, побачив, що там зовсім нікого немає. Я все одно вийшов і почав знімати (сонце звідти було погано видно), і тут охоронець дав зрозуміти, що мені краще забиратися. Схоже, я заїхав на територію курорту, який або закрився, або ще не відкрився. А може, просто був не сезон.

Тож я переїхав трохи далі, у саму Бахрейн-Бей — прибережний район площею 1,35 км², збудований на землі, відвойованій у моря. Щоб знайти парковку, довелося зробити гак. Навігатор привів мене просто до входу в Four Seasons — 48-поверхову готельну вежу на окремому острові, з наскрізним отвором угорі. Персонал готелю підказав, де громадська парковка. А потім небо почало переливатися кольорами, і я зробив купу фото.

Дві вежі-вітрила в мене за спиною — це Bahrain World Trade Center, ті самі, між якими на мостах стоять три вітрові турбіни. Коли стемніло, багато веж засвітилися фіолетовим. Чому, мені пояснили ще в Кувейті: жовтень — місяць обізнаності про рак грудей, і Міністерство охорони здоров'я Бахрейну відзначає його офіційно. З боку Bahrain Financial Harbour на одній із веж світилася величезна рожева стрічка.

Мені казали, що на рак грудей хворіє кожна шоста жінка. Насправді менше, але цифри все одно серйозні. За даними онкологічного агентства ВООЗ, рак грудей — найпоширеніший вид раку серед жінок у Бахрейні: на нього припадає 42% усіх нових онкодіагнозів у жінок, тобто майже кожен другий. Приблизно кожна 14-та жінка там захворює на нього до 75 років.

Але більше за підсвітку мене вразило, наскільки все було порожнім. У Бахрейн-Бей — лише двоє-троє туристів. У Financial Harbour із двома 53-поверховими вежами Harbour Towers — майже ані душі. Точно не скажу, чому так. Може, річ у часі доби, може, у спеці. А може, у війні: у Бахрейні базується П'ятий флот ВМС США, і раніше в 2026 році країна потрапила під іранські удари. Так чи інакше, за ці два дні я майже нікого не бачив на вулицях.

#Наваратрі на базарі

Мій готель Oriental Palace стояв у старому центрі, за кілька хвилин пішки від базару й воріт Баб-ель-Бахрейн (Bab Al Bahrain). Ці ворота збудували 1949 року на самому березі, але згодом землю перед ними відвоювали в моря.

Я зайшов у невеличку крамницю по сувеніри, і власник розповів, що саме зараз у дворах за торговими рядами триває індійське свято. «Раз на рік», — сказав він. Двори там тісні, і свято заповнило їх ущерть: над головою гірлянди, на килимах сидять цілі родини. Я пішов туди, трохи познімав, і люди мені щиро зраділи: «Заходьте, таке буває лише раз на рік».

Це було Наваратрі — «дев'ять ночей», індуїстське свято на честь богині Дурги в дев'яти її іпостасях. У 2026 році воно тривало з 11 по 19 жовтня, тож я потрапив на сьому ніч. Завершується свято Дасарою, днем перемоги добра над злом, а в гуджаратській традиції ці ночі віддають гарбі й дандії — круговим танцям із прикрашеними паличками.

Центр свята — храм Шрінатхджі, храм Крішни, захований усередині базару. Йому близько 200 років, його заснували індуїстські купці із Сінду. Плакат, біля якого я зробив селфі, присвячений 200-річчю громади бхатія — купців, які й збудували храм. Сьогодні в Бахрейні живе близько 340 000 індійців: це приблизно чверть населення і найбільша іноземна громада країни.

Потім я ще трохи погуляв базаром і перед сном купив кілька сувенірних мап та інших дрібничок.

#Бахрейнський форт: 4 000 років під одним пагорбом

Наступного ранку я поїхав на північне узбережжя, до форту Калат-ель-Бахрейн, або Бахрейнського форту. Було 35 °C, і я пропотів наскрізь.

Сам форт «лише» португальський, XVI століття. Уся суть — під ним. Це телль: 12-метровий пагорб, у якому місто лежить на місті. Люди жили тут приблизно з 2300 року до н. е. аж до XVI століття н. е. Тут була столиця Дільмуну, цивілізації, яка торгувала міддю і перлами між Месопотамією та долиною Інду. Найбільшого розквіту вона досягла близько 2000 року до н. е., а шумерські міфи змальовують Дільмун як своєрідний рай. Розкопали поки лише приблизно чверть пагорба. До Світової спадщини ЮНЕСКО його внесли 2005 року.

Саме це не вкладалося мені в голові. Тисячу років тому в нас була Київська Русь. А тут чотири тисячі років тому вже щось відбувалося: порти, храми, торгівля. А в нас, як мені здавалося, поки я там стояв, — нічого. Це не зовсім чесно щодо України: трипільська культура будувала величезні поселення на наших землях ще раніше. Але від неї не лишилося нічого такого, як тут: форту на чотирьох тисячах років вулиць. Вау.

#Велика мечеть Аль-Фатех і година з гідом

Від форту я поїхав до Великої мечеті Аль-Фатех, найбільшої в Бахрейні. Її відкрили 1988 року, і вона розрахована приблизно на 7 000 вірян. Купол у неї зі склопластику. Коли я приїхав, саме тривала молитва, і відвідувачів не пускали.

Тож я перечекав по сусідству, у Культурному центрі імені Іси (Isa Cultural Centre), де працює Національна бібліотека Бахрейну. Найцікавішим там виявився архів преси: величезні підшивки старих бахрейнських газет, які можна просто розгорнути на столі й гортати.

Я повернувся після молитви та дізнався, що в мечеть пускають лише з гідом. Мені дісталася російськомовна жінка-гід, і ми простояли й проговорили близько години — про іслам і про те, як усе влаштовано. Крім мене, на екскурсії нікого не було. Усередині висить стенд із QR-кодами: кожен веде на переклад Корану іншою мовою. Є там і українська.

Вона показувала мені слайди на екрані, і на одному з них було родовідне дерево пророків, згаданих у Корані. Багато імен знайомі з Біблії: Адам, Ной, Авраам, Мойсей, Давид, Ісус. Мухаммед стоїть наприкінці лінії Ізмаїла. Як вона пояснила, він останній пророк, саме йому було відкрито Коран, і після нього пророків уже не буде. За їхнім ученням, світ тепер рухається до свого кінця. Переказувати все, що вона розповіла, не буду, але слухати було захопливо, хоча б як історію.

З мечеті я поїхав назад в аеропорт, повернув машину й решту вечора провів у бізнес-залі The Pearl Lounge. За моїм власним рейтингом вона офіційно номер один за розміром. Тільки щоб обійти її, мені знадобилося 3–5 хвилин, а ще там є ігрова кімната з більярдом і настільним футболом. Більше про неї та ще сім бізнес-зал — в огляді подорожі «Дорога до 90».

#Практичні поради

• Електронна віза: одноразова електронна віза до Бахрейну з моїм українським паспортом коштувала 10 бахрейнських динарів (близько $27), і її схвалили протягом доби. Авіакомпанія Kuwait Airways перевірила роздруківку, перш ніж видати посадковий талон.
• Машина чи таксі: таксі з аеропорту до Манами коштувало близько $15, а машина без попереднього бронювання на стійці Budget — близько $30 на добу. Якщо залишаєтеся на цілий день, машина вигідніша.
• Велика мечеть Аль-Фатех: безкоштовні екскурсії з гідом для немусульман, приблизно 9:00–16:00 із суботи по четвер; у п'ятницю та під час молитов екскурсій немає. Якщо потрапите на молитву, перечекати зручно в Національній бібліотеці, у Культурному центрі імені Іси по сусідству.
• Спека: навіть у середині жовтня ще було 35 °C, а тіні в Бахрейнському форті мало. Приїжджайте зранку або надвечір і візьміть воду.
• Дрони: щоб мати або запускати дрон у Бахрейні, потрібна ліцензія, а також дозволи міністерств оборони та внутрішніх справ. До того ж у путівниках пишуть, що дрони конфіскують на митниці. Туристові краще лишити дрон удома.
• Бізнес-зала: The Pearl Lounge в аеропорту Бахрейну безкоштовна з DragonPass. Приходьте заздалегідь.
• Далі: я полетів Air Arabia до Єревана через Шарджу й переночував у готелі навпроти аеропорту Шарджі, а не на лаві в терміналі.

Я вилетів о 20:10, і до 90 лишалася одна країна. А з голови не йшло одне порівняння: коли португальці будували свій форт, пагорб під ним уже був старший, ніж Київ сьогодні.