Нікіта СавченкоНікіта Савченко всюди

З Удонтхані до В'єнтьяна суходолом: наш день у Лаосі

7–8 серп. 2026 р.В'єнтьян, Лаос#travel #photo
81
English
З Удонтхані до В'єнтьяна суходолом: наш день у Лаосі

Лаос став моєю 82-ю країною, і пробули ми в ньому рівно одну ніч. Дісталися суходолом з Удонтхані, перетнули Міст дружби з електронною візою та з'ясували, що наші цілком справжні долари США тут не годяться, бо трохи пом'яті. А завершили день 2-годинним масажом за $20 — на двох. Якщо плануєте дорогу з Удонтхані до В'єнтьяна, коротку відповідь знайдете одразу нижче, а решту практичних порад — наприкінці.

Вилазка вклинилася посеред нашої 4-тижневої подорожі Азією, між двома половинами зупинки в Бангкоку.

Лаос — єдина країна Південно-Східної Азії, що не має виходу до моря. Живе тут близько 7,5 млн людей. У столиці, В'єнтьяні, за переписом 2023 року налічувалося 840 000 мешканців. Місто стоїть на Меконгу, а на тому березі вже Таїланд. Цікавий факт: Смарагдовий Будда, найсвященніша статуя Таїланду, 214 років пробув у В'єнтьяні. Аж 1779 року сіамський полководець Чао Пхрая Чакрі, майбутній король Рама I, вивіз його до Сіаму. Тепер статуя стоїть за стінами Великого королівського палацу — того самого, що напередодні ввечері ми застали вже зачиненим.

Як дістатися з Удонтхані до В'єнтьяна

Найпростіше дістатися з Удонтхані до В'єнтьяна міжнародним автобусом: він іде близько 2 годин разом із кордоном і привозить на Талат-Сао, центральну автостанцію міста, а квиток онлайн коштує приблизно $5. Цим автобусом ми поверталися, а туди їхали на таксі до кордону.

ВаріантЗвідкиУ дорозіЦіна
Міжнародний автобус до Талат-СаоАвтостанція Удонтхані, кілька рейсів на деньБлизько 2 годинБлизько $5 онлайн
Автобус BKS, з 9 вересня 2026 рокуАеропорт Удонтхані, щодня о 9:30Близько 2,5 години80 батів
Таксі до Мосту дружби, далі рейсовий автобусАеропорт УдонтханіГодина до мосту + 20 хвилин$10–15 за таксі

Є й щоденний потяг з Удонтхані до станції Кхамсават (Khamsavath) на околиці В'єнтьяна, а лаоський паспортний контроль проходять просто на станції. Сам я ним не їздив, тож актуальний розклад перевірте в Державної залізниці Таїланду.

Якщо їхати дорогою, кордон для всіх однаковий: тайський штамп про виїзд у Нонгкхаї, автобус-шатл через Міст дружби (пішки переходити не можна), а далі лаоський паспортний контроль. Ми в'їхали з електронною візою Лаосу за $50, про неї розповім нижче. Міжнародний автобус на кордоні нікого не чекає, а щоб повернутися до Таїланду, потрібна електронна картка прибуття Thailand Digital Arrival Card.

З Удонтхані до кордону з Лаосом на таксі

Чому саме Удонтхані? Прямий переліт Бангкок → В'єнтьян обходився кожному з нас приблизно на $150 дорожче, ніж квитки туди й назад до Удонтхані плюс дорога суходолом. Як на одну ніч, це чимало масажів по $20 :)

Там ми приземлилися 7 серпня о 9:45. До автобуса лишалося замало часу, тож ми взяли таксі просто до кордону в Нонгкхаї: близько $10–15 і приблизно година дороги.

Найкращим того ранку був водій. Він не замовкав усю дорогу: розповідав про Таїланд, про Лаос, про те, яка заплутана в них спільна історія. Не дивно: в Ісані, на північному сході Таїланду, говорять, по суті, лаоською, а колись цим краєм правило лаоське королівство Лансанг.

Через Міст дружби з електронною візою Лаосу

Перший міст тайсько-лаоської дружби відкрили 1994 року, а гроші на нього дала Австралія як допомогу на розвиток. Завдовжки він 1 170 м, посередині прокладено залізничну колію, а на лаоському кінці світлофори перемикають машини з лівостороннього руху на правосторонній.

Заявку на електронну візу Лаосу я подав з українським паспортом за тиждень-два до подорожі: $50 на офіційному сайті, і віза прийшла приблизно за 3 дні. Там же сказано, що заявку зазвичай розглядають до 3 робочих днів, віза дає до 30 днів у країні й діє лише на 9 визначених пунктах в'їзду. Міст дружби I — один із них. В'їдете деінде — доведеться оформлювати візу по прибутті, а гроші за електронну пропадуть.

Сучасним кордон не назвеш, і в цьому його шарм. Одразу за лаоським паспортним контролем стояли стійки із SIM-картами й обміном валют, тож ми купили місцеву SIM-карту, поміняли трохи грошей на кіпи та сіли в рейсовий автобус. Хвилин за 20 ми вже були у В'єнтьяні.

Долари США в Лаосі: лише бездоганні купюри

Ми приїхали лише на одну ніч, тому грошей я обміняв зовсім трохи й більшість витратив на обід ще до заселення. Готель брав за оплату карткою комісію — близько 5%, якщо я правильно пам'ятаю, — тож я запропонував заплатити доларами США.

Кілька купюр у мене не взяли. Не фальшиві, а просто трохи пом'яті чи потерті. Кожну банкноту роздивлялися, наче колекційну рідкість, і зрештою на оплату пішла майже вся моя готівка.

Офіційно Лаос і так хоче, щоб ви платили в кіпах: валютний закон 2022 року загалом забороняє розраховуватися за товари й послуги іноземною валютою. Зовсім інакше, ніж у Камбоджі, де фактично ходить долар США.

Готель годився на одну ніч, не більше: номер давно без ремонту, пошарпані стіни й запах диму, який хтось старанно намагався заглушити.

Як ми пересувалися В'єнтьяном: застосунок LOCA

Grab у Лаосі не працює. Замість нього — LOCA, місцевий застосунок із мапами та іншими сервісами всередині; нам знадобилося тільки таксі, і з ним не було жодного клопоту. Спершу я вирішив, що це державний проєкт. Але, наскільки можу судити, LOCA — приватний лаоський стартап, заснований 2018 року, і близько 90% його водіїв їздять на повністю електричних автомобілях.

В'єнтьян за один день: проспектом Лансанг до арки Патусай

В'єнтьян невеликий — його можна обійти пішки за кілька годин. Так ми й зробили того вечора, а потім ще раз наступного ранку.

Найкраще тут — одна пряма лінія: від Президентського палацу проспектом Лансанг, найширшим бульваром міста, повз клумби й фонтани аж до арки Патусай. Деякі історичні місця вже зачинялися, коли ми там проходили. Неподалік палацу стоїть храм Хопхакео — колишній дім Смарагдового Будди, а тепер музей.

Арка Патусай, якою закінчується проспект Лансанг у В'єнтьяні

Патусай — ніби Тріумфальна арка, перемальована на лаоський лад. Будували її в 1957–1968 роках з грошей і цементу, які Сполучені Штати виділили на нову авіабазу, — звідси прізвисько «вертикальна злітна смуга». Музичний фонтан у саду навколо арки подарував Китай.

Музичні фонтани в парку перед аркою Патусай, В'єнтьян

Несподіванкою став торговий центр Vientiane Center поруч із нашим готелем: невеликий, але напханий сучасними речами. Я пішов шукати DJI (пульт від дрона втопив якраз перед подорожжю) і знайшов магазин, а ще — електромобіль, запаркований просто в приміщенні. Марку я так і не впізнав: здається, не Tesla, а якесь інше електроавто. Вулицям надворі до такого рівня ще дуже далеко.

Їжа й 2-годинний масаж за $20

Про лаоську кухню розповім небагато. Спершу ми поїли в маленькому закладі, де господар сам і готує: гарне меню, страви так собі, а манговий шейк чомусь солоний. Вечеряли в китайському ресторані, де все було дуже гостре. Ще я купив манго. Цього замало, щоб робити висновки, тож і не буду.

Найвигідніша знахідка всієї вилазки чекала на нас того ж вечора, якраз перед сном. Масажних салонів у В'єнтьяні вистачає, і 2 години — масаж ніг, а потім усього тіла — обійшлися нам у $20 на двох. Розслабилися як слід.

З В'єнтьяна до Удонтхані автобусом

8 серпня ми повернулися міжнародним автобусом, квитки купили на 12Go: виїзд о 12:00 з автостанції Талат-Сао (Ранковий ринок), прибуття о 14:00 на автостанцію Удонтхані.

У квитку було попередження: автобус на кордоні нікого не чекає, і якщо затримаєтеся на паспортному контролі, він поїде без вас. Насправді весь наш автобус пройшов кордон хвилин за 30.

Найбільше плутанини було на тайському боці: жодних вказівників, де автобус забирає пасажирів. Хвилин 10–15 ми чекали й розпитували людей, аж поки автобус нарешті не з'явився. Від автостанції Удонтхані таксі за 5–10 хвилин довезло нас до аеропорту, а о 17:50 ми вилетіли назад — на другу половину нашої зупинки в Бангкоку.

Міжнародний автобус на кордоні не чекає, а на тайському боці немає вказівників. Перш ніж виходити на паспортний контроль, спитайте водія, де потім знову сідати в автобус.

Міжнародний автобус В'єнтьян — Удонтхані на автостанції Талат-Сао

Практичні поради

  • Електронна віза до Лаосу (з українським паспортом): оформлюйте на laoevisa.gov.la — зазвичай розглядають до 3 робочих днів. Віза одноразова, до 30 днів, і діє лише на визначених пунктах в'їзду (Міст дружби I у В'єнтьяні — один із них). За офіційними FAQ, із собою треба мати роздрукований лист про схвалення.
  • Бангкок — В'єнтьян без зайвих витрат: квитки туди й назад до Удонтхані плюс дорога суходолом вийшли кожному з нас приблизно на $150 дешевше, ніж переліт до В'єнтьяна.
  • З аеропорту Удонтхані до кордону: близько години на таксі (ми заплатили $10–15). Перевізник BKS оголосив про щоденний автобус, який від 9 вересня 2026 року їздить просто з аеропорту Удонтхані до В'єнтьяна: о 9:30 з аеропорту, о 14:00 назад із В'єнтьяна, 80 батів.
  • Гроші й SIM-карта: і те, і інше — на стійках одразу за лаоським паспортним контролем. Платіть у кіпах; якщо везете долари США, беріть лише рівні, непом'яті купюри, а перед оплатою питайте про комісію за картку.
  • Таксі: LOCA — Grab у Лаосі не працює.
  • Автобус назад: від Талат-Сао до Удонтхані — близько 2 годин разом із кордоном, квитки можна купити онлайн приблизно по $5 з людини. Заздалегідь заповніть електронну картку прибуття Thailand Digital Arrival Card — вона обов'язкова й для в'їзду суходолом.

Наступна зупинка — Тайбей, а перед ним ще одна ніч у Бангкоку. За одну ніч країну бачиш лише краєчком, тож у багатьох своїх враженнях я можу помилятися. А яка на смак лаоська їжа, я досі не знаю.